Американський льотчик-випробувач Нілс Ларсон отримав премію Айвена К. Кінчелоу за провідну роль у першому польоті експериментального літака NASA X-59 та подальшому розширенні його льотних режимів. Нагороду, яку присуджує Товариство льотчиків-експериментаторів, йому вручили 26 вересня.

Про відзнаку повідомляє NASA Blogs у п'ятницю, 9 жовтня. На момент публікації нагородження вже відбулося, а NASA продовжувало програму польотів X-59 на різних висотах, швидкостях і за різних умов.

Ларсон став першим за 44 роки лауреатом цієї премії за роботу в межах випробувального польотного проєкту NASA. Така тривала перерва підкреслює винятковий статус програми: відзначено не лише сам факт підняття нового літака в повітря, а й комплекс рішень, необхідних для безпечного переходу від початкового вильоту до складніших режимів.

Перший політ X-59 відбувся у 2025 році. Для льотчика-випробувача ця місія передбачала роботу з машиною, поведінку якої до реального вильоту оцінювали за допомогою розрахунків, наземних досліджень і симуляцій. NASA окремо наголосило, що Ларсон допомагав формувати дослідницьку та симуляційну основу, використану під час розроблення літака.

Після першого вильоту команда безпечно розширила льотний діапазон X-59 до швидкості Мах 1,4 на висоті 55 тисяч футів, тобто приблизно 16,8 кілометра. Розширення діапазону означає послідовну перевірку літака на дедалі складніших поєднаннях швидкості, висоти та інших параметрів, а не одноразову демонстрацію максимальної характеристики.

Саме керованість такого процесу є центральною частиною роботи випробувача. Кожен новий режим має спиратися на дані попередніх польотів, підготовку наземної команди та моделювання. Відзнака Ларсона фактично охоплює і пілотування, і його внесок у ширшу інженерну систему ухвалення рішень.

У поточній польотній програмі він чергувався за штурвалом із Джимом «Клу» Лессом. Розподіл обов’язків між двома пілотами давав програмі змогу накопичувати досвід не навколо одного виконавця, а в межах команди, яка працює з однаковими процедурами та дослідницькими цілями.

X-59 створили як ключовий елемент місії Quesst, спрямованої на дослідження тихішого надзвукового польоту. На відміну від проєктів, зосереджених переважно на досягненні високої швидкості, ця програма має продемонструвати інший акустичний профіль польоту та зібрати дані, важливі для оцінки польотів над суходолом.

Проблема надзвукової авіації полягає не тільки у двигунах, аеродинаміці чи витраті пального. Звуковий удар тривалий час був однією з головних причин обмежень для цивільних надзвукових польотів над населеними територіями. Тому завдання X-59 пов’язане з характеристиками шуму не менше, ніж із показниками швидкості й висоти.

Робота Ларсона і Лесса, за оцінкою NASA, сприяла просуванню мети створити передумови для комерційних тихих надзвукових польотів над суходолом. Водночас ідеться про дослідницький етап: повідомлення агентства не стверджувало, що такі комерційні маршрути вже дозволені або що регуляторні обмеження були змінені.

Премія Кінчелоу в цьому контексті відзначає момент, коли багаторічна конструкторська й аналітична робота перейшла у перевірку реальним польотом. Для експериментального літака саме перший виліт і контрольоване розширення режимів дають змогу зіставити поведінку фізичної машини з прогнозами симуляцій.

Станом на повідомлення NASA від 9 жовтня X-59 продовжували випробовувати в різних умовах, однак агентство не підбивало підсумків усієї місії. Нагородження Ларсона стало визнанням уже виконаної частини програми — першого польоту, досягнення Мах 1,4 на висоті 55 тисяч футів і внеску пілота в дослідження, що передували цим випробуванням.