У Верховній Раді зареєстровано альтернативний законопроєкт № 16127-1, покликаний визначити правові наслідки додаткових угод до публічних контрактів на природний газ, електроенергію, бензин і дизельне пальне. Документ стосується угод, укладених після 1 січня 2021 року через ринкові коливання цін, і може вплинути на численні незавершені судові спори, претензії до постачальників та провадження щодо посадових осіб замовників.

Про реєстрацію ініціативи у середу, 14 жовтня 2026 року, повідомляє Верховна Рада України. Законопроєкт внесла народна депутатка Людмила Буймістер 13 жовтня як альтернативу урядовому проєкту № 16127 від 6 жовтня; головним для його опрацювання визначено Комітет з питань економічного розвитку.

Суть суперечки сягає редакції Закону «Про публічні закупівлі», яка дозволяла підвищувати ціну за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно ринковому подорожчанню, якщо загальна сума контракту не збільшувалася. Норма не давала однозначної відповіді, чи йшлося про сукупну межу в 10 відсотків на весь строк договору, чи про межу для кожного окремого коригування, спричиненого новим коливанням ринку.

Протягом тривалого часу замовники та постачальники орієнтувалися на друге тлумачення. Офіційні роз’яснення уповноважених органів у 2014, 2016, 2019 і 2020 роках допускали неодноразові зміни, якщо кожне підвищення було документально підтверджене, пропорційне ринковій динаміці та не збільшувало загальної вартості договору. На практиці це означало, що замовник отримував менший обсяг товару за тим самим бюджетним лімітом, а постачальник міг частково пристосувати контракт до нового рівня цін.

Особливо гостро проблема проявилася у 2021 році на ринку електроенергії. За наведеними в пояснювальній записці даними АТ «Оператор ринку», середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» у торговій зоні об’єднаної енергосистеми зросла з 1 481,31 гривні за МВт·год без ПДВ у січні до 3 160,17 гривні у грудні. Зростання приблизно на 113 відсотків зробило частину контрактів, укладених на початку року, збитковими або фактично нездійсненними за первісними цінами.

Поворотним моментом стала постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22. Суд дійшов висновку, що сторони можуть змінювати ціну неодноразово, однак її сукупне підвищення за одиницю протягом усього строку договору не має перевищувати 10 відсотків від початкового рівня. Аналогічний підхід Велика Палата застосувала в листопаді 2025 року у справі № 920/19/24.

У результаті виник часовий розрив між практикою, якою учасники закупівель керувалися під час енергетичної цінової кризи, та судовим тлумаченням, сформованим пізніше. Прокуратура почала оскаржувати окремі додаткові угоди й вимагати повернення коштів, сплачених за вже поставлені та спожиті ресурси. Сам факт укладення таких угод, як зазначають автори ініціативи, також ставав підставою для кримінальних проваджень щодо представників замовників і постачальників.

Проєкт № 16127-1 пропонує вважати правомірними лише ті додаткові угоди, які одночасно відповідають кільком критеріям. Вони мають бути укладені після 1 січня 2021 року, стосуватися чотирьох визначених товарів, спиратися на фактичне коливання ринкової ціни, вкладатися у передбачений законом механізм зміни ціни за одиницю та не збільшувати загальну суму закупівельного договору.

Для таких угод пропонується усунути наслідки, пов’язані саме з їх укладенням: вони не вважатимуться порушенням відповідного положення закону, не повинні ставати самостійною підставою для відповідальності, визнання недійсними чи стягнення сплачених коштів. Водночас ініціатива не створює імунітету від переслідування за підроблення документів, змову, корупцію, заволодіння бюджетними коштами, конфлікт інтересів або інші окремі правопорушення.

Ключовим запобіжником є збереження остаточності судових рішень. Новий режим не поширюватиметься на правовідносини, щодо яких до набрання законом чинності вже існуватиме рішення суду, що набрало законної сили, а також на кошти, які на той момент уже повернули або стягнули. Отже, законопроєкт не передбачає перегляду завершених справ чи компенсації сум, раніше одержаних бюджетами за судовими рішеннями.

Саме ретроспективний характер регулювання стане одним із головних предметів парламентської та правової дискусії. Авторка посилається на частину першу статті 58 Конституції, яка допускає зворотну дію норм, якщо вони скасовують або пом’якшують відповідальність особи. Критики потенційно можуть запитати, чи можна прирівнювати цивільно-правові наслідки недійсності угоди та повернення коштів до відповідальності в конституційному сенсі, а також чи не відбудеться законодавче втручання в незавершені судові процеси.

Урядовий проєкт № 16127 пропонує простіший підхід — вилучити пункт 7 перехідних положень через застереження щодо його відповідності Конституції та Цивільному кодексу. Альтернативна ініціатива виходить із того, що просте вилучення не розв’яже долю вже укладених угод: суди й надалі оцінюватимуть їх відповідно до пізнішої практики, не обов’язково враховуючи довіру сторін до колишніх офіційних роз’яснень.

Економічний аргумент прихильників полягає в ризику неплатоспроможності постачальників і розриву чинних контрактів. Для лікарень, шкіл, військових частин, водоканалів і теплопостачальних підприємств припинення звичайного постачання може означати перехід до постачальника «останньої надії», де ціна формується за спеціальним механізмом і може бути вищою. Водночас опоненти можуть наголошувати, що зменшення фактично поставлених обсягів за незмінної суми контракту також потребує суворої перевірки, аби механізм не легалізував необґрунтовані підвищення.

Перед розглядом у сесійній залі документ мають оцінити комітети з економічного розвитку, правової політики, енергетики, фінансів, бюджету, антикорупційної політики та європейської інтеграції. Їм належить перевірити не лише фінансові наслідки, які авторка оцінює як такі, що не потребують додаткових бюджетних видатків, а й точність критеріїв підтвердження ринкових коливань та відповідність ініціативи принципам конкуренції, правової визначеності й остаточності судових рішень.

Якщо законопроєкт буде ухвалений у запропонованій редакції, він набере чинності наступного дня після опублікування. Його практичне значення залежатиме від того, наскільки послідовно суди, правоохоронні органи та замовники застосовуватимуть усі встановлені умови одночасно. Центральним питанням залишатиметься баланс між захистом легітимних очікувань учасників закупівель і недопущенням перетворення вузького перехідного винятку на загальну індульгенцію для сумнівних змін державних контрактів.