На Міжнародній космічній станції 19 жовтня розпочали практичну підготовку до двох виходів у відкритий космос, запланованих на 29 жовтня і 5 листопада. Їхньою головною метою має стати встановлення розгортних сонячних батарей на ферменій конструкції орбітального комплексу, тоді як наукова програма екіпажу зосередилася на нових методах медичної діагностики та біодруку.

Про перебіг робіт у понеділок, 19 жовтня, повідомив NASA Blogs. Описані агентством операції відбувалися на початку робочого тижня 75-ї експедиції та поєднували технічне обслуговування скафандрів, консультації із Землею і кілька складних експериментів.

До першого виходу готуються бортінженери Аніл Менон із NASA та Джошуа Кутрик із Канадського космічного агентства. За планом, 29 жовтня вони мають змонтувати розгортну сонячну батарею на лівому борту ферми станції. Для Менона це буде четверта позакорабельна операція, а Кутрик уперше працюватиме за межами МКС.

Другий спільний вихід запланований на 5 листопада. Тоді астронавти мають встановити аналогічну систему на правому борту ферми. NASA називає її восьмою й останньою розгортною сонячною батареєю станції, тому завершення цієї роботи стане важливим етапом у запланованому оновленні її енергетичної інфраструктури.

Розгортні масиви доставляють на орбіту в компактній конфігурації, після чого розкривають біля наявних елементів системи живлення. Для монтажу астронавтам необхідно підготувати не лише саме обладнання, а й скафандри, шлюзовий модуль, інструменти та послідовність дій. Кожна така операція потребує ретельної координації з диспетчерами, адже робота виконується зовні станції в умовах вакууму та мікрогравітації.

Менон 19 жовтня працював у шлюзовому модулі Quest, де очищував контури охолодження двох скафандрів. Ці системи відводять тепло і допомагають підтримувати прийнятні умови для астронавтів під час багатогодинного перебування поза станцією. Після цього Кутрик заповнив чистою водою баки скафандрів, а також рідинні охолоджувально-вентиляційні костюми, які носять під герметичною оболонкою.

Менон і Кутрик разом із бортінженерами NASA Люком Делейні та Джессікою Воткінс також провели передпольотну конференцію з центром управління. Такі розмови дають змогу звірити розподіл обов’язків, технічний стан систем і порядок дій. Окремий брифінг NASA щодо двох виходів був запланований на 20 жовтня в Космічному центрі Джонсона з трансляцією, зокрема, на YouTube; у початковому повідомленні не наводилося інформації про результати цієї конференції.

Паралельно Делейні працював над експериментом, нещодавно доставленим вантажним кораблем SpaceX Dragon. Проєкт має показати, чи можна повноцінно аналізувати біологічні зразки членів екіпажу безпосередньо на орбіті, не очікуючи їхнього повернення до великих наземних лабораторій. Компактні портативні інструменти потенційно можуть скоротити час між відбором матеріалу й отриманням медичної інформації.

Для тривалих польотів така автономність має особливе значення: повернення зразків потребує вантажного корабля, відповідного графіка і складної логістики. Дослідники перевіряють, чи здатні невеликі прилади забезпечити швидші відомості про стан здоров’я та в перспективі підтримати персоналізований підхід до лікування в космосі. Водночас опис NASA стосується демонстрації можливостей технології, а не вже готової клінічної системи.

Воткінс розпочала зміну в японському лабораторному модулі Kibo. Вона обслуговувала чутливе обладнання для обробки зразків, а контури з рідиною, що містили дослідний матеріал, помістила до наукової морозильної камери. Згодом астронавтка підготувала установку BioFabrication Facility у європейському модулі Columbus до друку кровоносних судин.

Для біодруку використовують клітини пацієнтів із рідкісним генетичним захворюванням, яке спричиняє прискорене старіння. Спостереження за їхньою поведінкою в невагомості можуть відкрити додаткові деталі клітинних порушень і допомогти в пошуку складніших терапевтичних підходів. Перевага орбітального середовища полягає в тому, що воно дає змогу вивчати формування тривимірних біологічних структур без звичного впливу земної гравітації.

Російський сегмент станції того дня виконував окрему програму. Командир Петро Дубров досліджував складну плазму — суміш іонізованого та нейтрального газів із мікроскопічними частинками, здатними сильно взаємодіяти й формувати плазмові кристали. За оцінкою NASA, результати можуть вплинути на проєктування майбутніх космічних апаратів і запропонувати нові методи досліджень.

Сергій Тетерятников вивчав застосування інструментів так званого суперінтелекту для підвищення ефективності екіпажу та автоматичного розшифрування звітів для наземних диспетчерів. Анна Кікіна тим часом упорядковувала запаси харчів з урахуванням термінів придатності й фіксувала розташування обладнання в модулі Zarya. Сукупність цих завдань показує звичний для МКС баланс між підтриманням працездатності станції, підготовкою ризикованих зовнішніх операцій і дослідженнями, орієнтованими на майбутні тривалі місії.