Підготовка ракети Space Launch System для місії Artemis III перейшла до наступного етапу в Космічному центрі Кеннеді у Флориді. Фахівці NASA встановили на мобільній пусковій платформі останні сегменти двигунів двох твердопаливних прискорювачів, а на центральному ступені SLS завершили монтаж усіх чотирьох двигунів RS-25.

Про перебіг робіт у вівторок, 13 жовтня, повідомив NASA Blogs. Завершення монтажу сегментів не означало, що вся ракета вже була зібрана: центральний ступінь і прискорювачі ще планували об’єднати в так званий short stack — скорочену конфігурацію без повного верхнього комплексу.

Перед інтеграцією на центральному ступені мали встановити системний тунель, який проходить уздовж його корпусу. Через нього прокладають, зокрема, піротехнічні кабелі та проводку для одноразового швидкорознімного з’єднання, необхідного для контрольованого відокремлення наземних комунікацій під час старту. Це один із прикладів того, як запуск залежить не лише від маршових двигунів, а й від точної взаємодії численних допоміжних систем.

Після завершення цих операцій центральний ступінь планували встановити між прискорювачами. Саме це мало сформувати short stack, який NASA збиралася вивезти з будівлі вертикального складання на майданчик 39B. У повідомленні не називали точної дати переміщення, зазначаючи лише, що заправне випробування очікувалося протягом наступних місяців.

Під час такого тесту стартова команда мала відпрацювати процедури та часові графіки завантаження пального. Заправлення великої кріогенної ракети є самостійною складною операцією: воно потребує узгоджених дій персоналу, наземного обладнання і бортових систем. Оприлюднене NASA оновлення не повідомляло про проведення тесту або його результати, а лише описувало запланований етап.

Перебування ракети на майданчику також мали використати для тренування екіпажу. Ренді Бреснік, Френк Рубіо, Андре Дуглас і астронавт Європейського космічного агентства Лука Пармітано повинні були пройти репетицію стартового дня: одягнути спорядження в приміщенні екіпажу, прибути до майданчика, піднятися мобільною пусковою конструкцією та оглянути аварійний маршрут виходу.

Окремий напрям робіт стосувався інфраструктури майданчика 39B. Там продовжували відновлювати полум’явідбивач після запуску Artemis II, який, за оцінкою агентства, спричинив лише мінімальні пошкодження. Цегляне облицювання полум’яного жолоба не постраждало; NASA пов’язало це з удосконаленнями наземних систем, запровадженими після уроків місії Artemis I у 2022 році.

Паралельно тривали перевірки корабля Orion. Інженери ESA та Airbus оглянули крила сонячних батарей, що забезпечують енергією європейський службовий модуль. Цей модуль відповідає не тільки за електроживлення, а й за рухову установку, терморегулювання та забезпечення екіпажу повітрям і водою, тому стан його енергетичних компонентів має значення для кількох критичних функцій одночасно.

У Центрі космічних польотів Маршалла в Алабамі завершили первинну конструкцію спеціальної проставки Artemis III, приваривши переднє й заднє кільця. Вона має відтворювати габарити верхнього ступеня під час місії. Після зварювання фахівці виконували перевірку розмірів, щоб підтвердити відповідність конструкції вимогам інтеграції.

NASA також переобладнувала два наявні випробувальні вироби — адаптер ступеня Orion і адаптер ступеня ракети-носія — у льотне обладнання. На першому завершили зовнішнє фарбування й готували монтаж кабелів і кронштейнів. На другому майже закінчили видалення корозії, після чого планували неруйнівний контроль, нанесення захисного покриття, ґрунтування, фарбування та теплоізоляційної піни.

Проставку й обидва адаптери мали доправити до Флориди на початку 2027 року. Такий графік показував, що підготовка Artemis III відбувалася одночасно на кількох майданчиках: великі елементи ракети складали у Кеннеді, конструкційні компоненти опрацьовували в Маршаллі, а корабель та його європейський модуль проходили власний цикл перевірок.

Підготовка екіпажу охоплювала значно більше, ніж знайомство з ракетою. Астронавти навчалися користуватися компактним маховиковим тренажером, скуштували майже 200 позицій космічного меню, відпрацювали вихід із перевернутої затопленої кабіни та тренували підйом із води вертольотами ВМС США. Вони також виконували вправи в рятувальних скафандрах Orion, перевіряючи зв’язок, аварійне обладнання, процедури сходження з орбіти й конфігурацію кабіни. Сукупність цих робіт демонструвала, що готовність місії залежала від синхронного просування ракети, корабля, стартової інфраструктури та людей, однак NASA в оприлюдненому оновленні не оголошувала результатів майбутнього заправного тесту чи остаточного завершення інтеграції.