NASA отримала сигнал про штатну роботу Parker Solar Probe після дев’яти днів запланованої автономної роботи поблизу Сонця. Про успішне завершення ключового етапу місії у четвер, 10 вересня 2026 року, повідомляє NASA Blogs.

Чергова, вже 29-та близька зустріч із Сонцем відбулася 4 вересня. Космічний апарат наблизився до видимої поверхні зорі приблизно на 3,8 млн миль, або 6,1 млн кілометрів, і розвинув максимальну швидкість близько 430 тисяч миль на годину — майже 692 тисячі кілометрів на годину. Таким чином Parker знову повторив установлені ним самим рекорди відстані та швидкості.

Під час проходження поблизу Сонця звичайний обмін інформацією із Землею був суттєво обмежений геометрією польоту та складними умовами зв’язку. Упродовж дев’яти днів, у центрі яких припав момент максимального зближення, апарат діяв автономно за заздалегідь завантаженими командами. 7 вересня він передав короткий сигнальний тон, який підтвердив, що основні системи функціонують нормально.

Такий сигнал ще не є повним звітом про стан місії. Він радше виконує роль стислого технічного підтвердження того, що апарат пережив найнапруженішу частину польоту. Детальну телеметрію, за планом, Parker мав почати передавати 11 вересня, а завантаження наукових даних передбачалося проводити з 13 до 27 вересня.

На швидкості, недосяжній для будь-якого іншого створеного людиною апарата, зонд протягом однієї доби пройшов траєкторію, еквівалентну майже 40% довжини сонячного кола. Це не означає обліт Сонця по коловій орбіті за один день, однак демонструє, наскільки великий сектор навколосонячного простору Parker здатний дослідити під час короткого періоду максимального прискорення.

Наукова фаза цієї зустрічі тривала з 30 серпня до 9 вересня. Чотири комплекси приладів збирали дані безпосередньо всередині корони — розрідженої зовнішньої атмосфери Сонця. На відміну від телескопів біля Землі, які спостерігають корону здалеку, Parker вимірює частинки, електричні та магнітні поля в середовищі, де зароджується сонячний вітер.

Особливістю 29-го зближення стала орієнтація камери на структури та активність поблизу північного полюса Сонця. Полярні області важливі для розуміння великомасштабного магнітного поля зорі, але їх складно досліджувати із Землі, адже більшість космічних апаратів спостерігає Сонце приблизно з площини його екватора. Нові зображення можуть доповнити локальні вимірювання плазми та полів, здійснені іншими приладами Parker.

Дослідників цікавлять не лише стабільні потоки сонячного вітру, а й корональні викиди маси, ударні хвилі та наслідки спалахів. Поблизу Сонця ці явища ще не встигають істотно змінитися під час поширення крізь міжпланетний простір. Безпосереднє вимірювання їхніх початкових властивостей допомагає відокремити механізми зародження від подальшої еволюції на шляху до Землі.

Практична цінність таких спостережень виходить далеко за межі фундаментальної фізики. Потужна космічна погода може пошкоджувати супутникову електроніку, порушувати навігацію і радіозв’язок, збільшувати радіаційні ризики для астронавтів та впливати на авіаційні маршрути. У крайніх випадках геомагнітні бурі здатні створювати небезпечні струми в наземних енергомережах.

Місія також охопила рідкісно широкий відрізок сонячного циклу. Parker запустили в серпні 2018 року, коли 11-річний цикл активності наближався до мінімуму. У 2024 році NASA, Національне управління океанічних і атмосферних досліджень США та міжнародна група прогнозування циклу оголосили про настання періоду сонячного максимуму. Унаслідок цього 29 зближень дали змогу порівнювати корону як у відносно спокійному, так і в дуже активному стані.

Надалі апарат залишатиметься на нинішній навколосонячній орбіті та спостерігатиме за переходом зорі до спадної фази активності. За підсумками огляду геліофізичних місій 2026 року програму Parker Solar Probe продовжили до 2029-го. Додаткові роки роботи важливі не лише для накопичення статистики, а й для повторних вимірювань за різних конфігурацій магнітного поля Сонця.

Parker Solar Probe створили в межах програми NASA Living With a Star, спрямованої на вивчення процесів у системі Сонце — Земля, які безпосередньо впливають на технології та суспільство. Програму координує Центр космічних польотів імені Годдарда, а Лабораторія прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса розробила, побудувала й експлуатує апарат. Повне значення нового прольоту стане зрозумілим після отримання та аналізу основного масиву наукової інформації.