У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №16118, покликаний усунути прогалину між формальними підставами для відстрочки від мобілізації та реальними потребами сімей, у яких літня людина втратила здатність до самообслуговування або пересування. Документ також пропонує надати військовослужбовцям за аналогічних обставин додаткову підставу для звільнення зі служби під час воєнного стану.

Про реєстрацію ініціативи у четвер, 1 жовтня, повідомляє Верховна Рада України. Проєкт внесли народні депутати Олексій Гончаренко, Софія Федина, Валентин Наливайченко, Вікторія Гриб і Михайло Соколов; головним для його опрацювання визначено парламентський Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

Ключова ідея полягає в тому, щоб оцінювати не лише юридичний статус родича, а й фактичну потребу в постійній сторонній допомозі. Ініціатори вказують, що нинішні норми не охоплюють усіх ситуацій, коли людина через хронічну хворобу, когнітивний розлад, наслідки травми чи інші стійкі порушення функцій організму не може самостійно задовольняти основні життєві потреби.

Зміни пропонується внести до статті 23 закону про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Право на відстрочку планують надати військовозобов’язаному, який має одного з батьків або члена сім’ї другого ступеня споріднення похилого віку, якщо така людина частково чи повністю втратила здатність до самообслуговування та/або пересування і потребує постійного догляду.

Самого діагнозу для застосування норми буде недостатньо. Потребу в допомозі має підтвердити висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Така конструкція має відокремити тяжкі випадки функціональної залежності від ситуацій, у яких родич потребує лише періодичної побутової підтримки.

Другою обов’язковою умовою є відсутність інших членів сім’ї першого ступеня споріднення, здатних перебрати догляд. Виняток передбачено, якщо такі родичі самі потребують постійної допомоги або вже доглядають інших членів сім’ї. Отже, законопроєкт не встановлює автоматичного права на відстрочку через сам факт споріднення, а передбачає комплексну перевірку медичних і сімейних обставин.

Паралельну зміну депутати пропонують внести до статті 26 закону про військовий обов’язок і військову службу. Вона дозволила б військовослужбовцю звільнитися зі служби під час воєнного стану, якщо після його призову або вже в період служби виникла об’єктивна необхідність постійно доглядати за літнім батьком, матір’ю чи іншим визначеним нормою родичем.

Різниця між двома механізмами принципова. Відстрочка запобігає призову військовозобов’язаного, тоді як звільнення стосується людини, яка вже проходить службу, і потребуватиме окремої кадрової процедури, подання підтвердних документів та рішення уповноваженого командування. До ухвалення законопроєкту жодна з нових підстав не діє: реєстрація документа лише розпочинає парламентський розгляд.

Соціальний аргумент авторів пов’язаний із тим, що постійний догляд часто включає годування, гігієну, контроль приймання ліків, допомогу під час пересування, супровід до медичних закладів і виконання лікарських призначень. Якщо єдиного фактичного доглядальника мобілізують або він не може звільнитися зі служби, залежна людина ризикує залишитися без базової підтримки, яку соціальні служби не завжди спроможні швидко замінити.

Водночас практичне застосування норми може залежати від підзаконних правил. Органам влади доведеться визначити перелік документів, спосіб перевірки наявності інших родичів, критерії їхньої здатності здійснювати догляд і порядок обміну інформацією між медичними установами, територіальними центрами комплектування та військовими частинами. Без уніфікованої процедури однакові сімейні ситуації можуть отримувати різні рішення.

Окремим предметом дискусії може стати баланс між захистом вразливих сімей і потребами оборони. Прихильники ініціативи наголошуватимуть на адресності та медичній верифікації, тоді як критики можуть вимагати додаткових запобіжників проти фіктивного оформлення догляду або формального усунення інших родичів. Важливим буде й питання оскарження відмов, адже помилка посадовця безпосередньо впливатиме і на військовий обов’язок, і на безпеку людини, залежної від допомоги.

Законопроєкт мають розглянути також комітети з питань здоров’я нації, соціальної політики, бюджету, антикорупційної політики, гуманітарної політики та європейської інтеграції. Автори стверджують, що додаткових видатків із державного бюджету не потрібно, однак адміністрування нової процедури може збільшити навантаження на медичні комісії, експертні команди та військові органи.

Якщо парламент підтримає документ і його буде підписано та опубліковано, закон набере чинності наступного дня після публікації. Кабінет Міністрів матиме місяць для приведення нормативних актів у відповідність і розроблення механізмів реалізації. До завершення всіх стадій розгляду громадяни можуть посилатися лише на чинні підстави для відстрочки або звільнення, а не на запропоноване законопроєктом розширення.