У Верховній Раді зареєстровано урядовий законопроєкт № 0396 про ратифікацію угоди між Кабінетом Міністрів України та Радою Міністрів Республіки Албанія щодо міжнародних автомобільних перевезень. Ініціатива має надати Україні правові підстави для застосування двостороннього документа, підписаного 16 червня 2026 року в Тирані.

Про реєстрацію документа у п’ятницю, 9 жовтня, повідомляє Верховна Рада України. Законопроєкт внесено 8 жовтня під час 16-ї сесії парламенту IX скликання, а суб’єктом законодавчої ініціативи виступив Кабінет Міністрів.

У пояснювальній записці зазначено, що угоду підписали заступник міністра розвитку громад та територій України Сергій Деркач і міністр інфраструктури та енергетики Албанії Енеа Каракачі. Для української сторони парламентська ратифікація є частиною внутрішньодержавної процедури, без якої міжнародна домовленість не зможе повноцінно набути чинності відповідно до національного законодавства.

Сам законопроєкт має вузький предмет регулювання: Верховній Раді пропонується схвалити ратифікацію вже укладеної угоди. Це означає, що депутати розглядатимуть не нову комплексну реформу автомобільного транспорту, а питання про надання обов’язкової сили конкретному двосторонньому міжнародному договору.

Уряд очікує, що після завершення необхідних процедур з’явиться формалізована правова основа для перевезень вантажів і пасажирів автомобільним транспортом між Україною та Албанією. Практичне значення такої рамки полягає у більшій передбачуваності для перевізників, державних контрольних органів, туристичних операторів і компаній, які організовують транскордонні ланцюги постачання.

Водночас подані матеріали не містять розгорнутого викладу операційних умов майбутніх перевезень. Тому на етапі ратифікації не варто автоматично робити висновки про повне скасування дозволів, запровадження нових маршрутів або негайний початок регулярного автобусного сполучення. Такі питання залежать від тексту самої угоди, її набрання чинності, адміністративного впровадження та рішень перевізників.

Для України домовленість вписується у ширший пошук альтернативних і стійкіших транспортних зв’язків із країнами Південно-Східної Європи. Албанія не має спільного кордону з Україною, отже фактичні автомобільні маршрути потребуватимуть транзиту територіями інших держав. Через це ефективність двосторонньої угоди визначатиметься не лише українськими й албанськими правилами, а й умовами проходження кордонів та транспортними режимами на всьому шляху.

Албанський напрямок може становити інтерес для торгівлі, туризму та доступу до логістичної інфраструктури Адріатичного регіону. Проте економічний ефект не виникає лише внаслідок ратифікації: він залежатиме від попиту, вартості пального, страхування, безпекових ризиків, пропускної спроможності прикордонних пунктів і конкурентоспроможності автомобільного транспорту порівняно з морськими та комбінованими перевезеннями.

Головним для розгляду визначено парламентський Комітет з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, який очолює Олександр Мережко. До опрацювання також залучено комітети з європейської інтеграції, транспорту, економічного розвитку, фінансів і митної політики, бюджету, антикорупційної політики та низки інших напрямів. Такий широкий розпис відображає міжгалузевий характер міжнародних транспортних домовленостей, хоча законопроєкт формально є стислим актом про ратифікацію.

Міністерство з відновлення, інфраструктури та транспорту вказує, що реалізація рішення не потребуватиме додаткових видатків із державного або місцевих бюджетів. Це твердження стосується безпосередньо ухвалення та виконання акта, однак не виключає звичайних адміністративних витрат органів влади чи комерційних витрат перевізників під час організації маршрутів.

У пояснювальній записці також заявлено, що проєкт не містить корупційних або дискримінаційних ризиків, не впливає на рівність прав жінок і чоловіків та не зачіпає прав, гарантованих Європейською конвенцією з прав людини. Окремо зазначено, що публічні консультації та громадські антикорупційна, антидискримінаційна і гендерно-правова експертизи не проводилися.

Примітною деталлю є те, що ініціативу не було включено ані до урядового плану пріоритетних дій на 2026 рік, ані до річного плану законопроєктної роботи Верховної Ради. Це не перешкоджає її розгляду, але свідчить, що потреба у ратифікації сформувалася або була оформлена вже після затвердження відповідних планових документів.

Подальший шлях законопроєкту передбачає висновок профільного комітету, включення до порядку денного та голосування у сесійній залі. Навіть після ухвалення закону практичний запуск угоди залежатиме від виконання передбачених нею процедур обома сторонами та офіційного підтвердження набрання чинності. Отже, реєстрація № 0396 є важливим, але не завершальним етапом формування нового транспортного режиму між Україною та Албанією.